DescriptionDetails & specsAttachments
Валентина Гончарова – Записи 1987—1991, Частина 1
Номер в каталозі: Shukai 3
Формат: Обмежений тираж у 300 примірників в 2020р та репрес у 300 копій в 2021р. 2LP — Подвійний вініл.
Оригінальна дата релізу: 12.06.2020
Запланована дата релізу репресу: 17.02.2023
Досвідчена скрипалька, відзначена нагородами вулична музикантка, нью-ейдж експериментаторка, виконавиця камерного ансамблю та неформалка класичної музичної освіти. Кар'єра киянки Валентини Гончарової розвивалась паралельно новим музичним течіям 20-го століття та поширенню технологій аматорського запису. Перші кроки у світі вивчення класичної музики шіснадцятирічна Валентина зробила спочатку в Києві, а потім у Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Під керівництвом професорів М.І. Ваймана та Б.Л. Гутнікова вона опановувала скрипку та розробляла альтернативні стилі гри разом з досвідченими піаністами. За часів навчання у Ленінградській консерваторії з 1969 по 1983 рік її репертуар включав музику для скрипки, а пізніше розширився до сучасної музичної композиції. Імпровізаційний характер гуртків у стилі фрі-джаз і нового експериментального року також заінтригував Валентину в період життя в Ленінграді. Відійшовши від правил консерваторії, вона деякий час виступала в підпільних рок-клубах разом з майбутніми учасниками індустріального гурту «Поп-механіка» («Популярна механіка»). Одвічний стан пошуку - центральна тема у збірці «Recordings Vol. 1», хоча, на відміну від будь-якого ступеня невизначеності, практика Валентини знаходиться в постійному русі шляхом щирої цікавості.
Продовжуючи досліджувати електроакустичні соло, Валентина відкриває для себе роботу з плівковим магнітофоном Олімп та модифікує його під свої потреби. Зачарована маніпуляціями з перезаписом і новизною звучання завдяки власноруч зробленими ланцюгами ефектів, Гончарова, разом зі своїм чоловіком Ігорем Зубковим створюють власні п'єзоелектричні звукознімачі. Її захоплення музикою Штокгаузена, Ксенакіса, Тріо Ганеліна та П'єра Булеза наповнене роздумами про простір і нерегулярність. Три частини «Метаморфоз» втілюють цей підхід у палітрі модерністської музики. Навички музичної композиції, отримані в Ленінграді, розкриваються в романтичній «Higher Frequencies», а віртуозна гра на віолончелі поєднується з грою на синтезаторі у «Passageway To Eternity». Повільні та пульсуючі звукові ландшафти нагадують американський ансамбль віолончелістів US Steel Cello Ensemble Роберта Рутмана або навіть піонерку глибокого слухання Поліну Оліверос.
Зіставлення письмової нотації та імпровізаційного спалаху займає центральне місце в музичному баченні Гончарової. Цей період аматорського запису документує злиття мінімалізму, вільної форми та загравань зі стилем нью-ейдж (наприклад, дзвін та глибокі вокальні мантри), а експерименти із незвичайними техніками (як-то крик на звукознімачі віолончелі), остаточно перетворюють домашню студію Валентини на Мекку цілковитої творчості та свободи від будь-яких академічних обмежень.
1984 рік відзначився переїздом до Естонії та водночас зверненням до глибоко особистої музики у «Recordings Vol. 1». Записи на цих дисках фіксують значний період роботи всього її життя. Валентина виступала на джазових фестивалях і давала класичні концерти по всій Східній Європі. Протягом останніх декількох десятиліть вона викладала в Талліннському музичному коледжі, розширювала і оновлювала репертуар пострадянської популярної музики, співпрацювала з Російською філармонією в Естонії, а також проводила концерти та благодійні заходи разом з католицькою церквою. Валентина присвятила своє життя дослідженню звуку, а її кар'єра викувана наполегливим навчанням та безперервним пошуком.У часи, коли технологічний прогрес дозволяє переосмислити музику минулого, «Шукай» представляє виконавицю, чия схильність до неповторного авторського запису залишала її творчість невідомою загалу протягом тридцяти років.
Композиторка та виконавиця: Валентина Гончарова
Мастеринг: Flaty
Продюсування та компіляція: Саша Цапенко, Дмитро Пруткін так Дмитро Ніколаєнко
Текст: Fergus Clark
Фотографії: Ігор Глазістов
© ℗ Shukai / Валентина Гончарова 2020
Номер в каталозі: Shukai 3
Формат: Обмежений тираж у 300 примірників в 2020р та репрес у 300 копій в 2021р. 2LP — Подвійний вініл.
Оригінальна дата релізу: 12.06.2020
Запланована дата релізу репресу: 17.02.2023
Досвідчена скрипалька, відзначена нагородами вулична музикантка, нью-ейдж експериментаторка, виконавиця камерного ансамблю та неформалка класичної музичної освіти. Кар'єра киянки Валентини Гончарової розвивалась паралельно новим музичним течіям 20-го століття та поширенню технологій аматорського запису. Перші кроки у світі вивчення класичної музики шіснадцятирічна Валентина зробила спочатку в Києві, а потім у Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Під керівництвом професорів М.І. Ваймана та Б.Л. Гутнікова вона опановувала скрипку та розробляла альтернативні стилі гри разом з досвідченими піаністами. За часів навчання у Ленінградській консерваторії з 1969 по 1983 рік її репертуар включав музику для скрипки, а пізніше розширився до сучасної музичної композиції. Імпровізаційний характер гуртків у стилі фрі-джаз і нового експериментального року також заінтригував Валентину в період життя в Ленінграді. Відійшовши від правил консерваторії, вона деякий час виступала в підпільних рок-клубах разом з майбутніми учасниками індустріального гурту «Поп-механіка» («Популярна механіка»). Одвічний стан пошуку - центральна тема у збірці «Recordings Vol. 1», хоча, на відміну від будь-якого ступеня невизначеності, практика Валентини знаходиться в постійному русі шляхом щирої цікавості.
Продовжуючи досліджувати електроакустичні соло, Валентина відкриває для себе роботу з плівковим магнітофоном Олімп та модифікує його під свої потреби. Зачарована маніпуляціями з перезаписом і новизною звучання завдяки власноруч зробленими ланцюгами ефектів, Гончарова, разом зі своїм чоловіком Ігорем Зубковим створюють власні п'єзоелектричні звукознімачі. Її захоплення музикою Штокгаузена, Ксенакіса, Тріо Ганеліна та П'єра Булеза наповнене роздумами про простір і нерегулярність. Три частини «Метаморфоз» втілюють цей підхід у палітрі модерністської музики. Навички музичної композиції, отримані в Ленінграді, розкриваються в романтичній «Higher Frequencies», а віртуозна гра на віолончелі поєднується з грою на синтезаторі у «Passageway To Eternity». Повільні та пульсуючі звукові ландшафти нагадують американський ансамбль віолончелістів US Steel Cello Ensemble Роберта Рутмана або навіть піонерку глибокого слухання Поліну Оліверос.
Зіставлення письмової нотації та імпровізаційного спалаху займає центральне місце в музичному баченні Гончарової. Цей період аматорського запису документує злиття мінімалізму, вільної форми та загравань зі стилем нью-ейдж (наприклад, дзвін та глибокі вокальні мантри), а експерименти із незвичайними техніками (як-то крик на звукознімачі віолончелі), остаточно перетворюють домашню студію Валентини на Мекку цілковитої творчості та свободи від будь-яких академічних обмежень.
1984 рік відзначився переїздом до Естонії та водночас зверненням до глибоко особистої музики у «Recordings Vol. 1». Записи на цих дисках фіксують значний період роботи всього її життя. Валентина виступала на джазових фестивалях і давала класичні концерти по всій Східній Європі. Протягом останніх декількох десятиліть вона викладала в Талліннському музичному коледжі, розширювала і оновлювала репертуар пострадянської популярної музики, співпрацювала з Російською філармонією в Естонії, а також проводила концерти та благодійні заходи разом з католицькою церквою. Валентина присвятила своє життя дослідженню звуку, а її кар'єра викувана наполегливим навчанням та безперервним пошуком.У часи, коли технологічний прогрес дозволяє переосмислити музику минулого, «Шукай» представляє виконавицю, чия схильність до неповторного авторського запису залишала її творчість невідомою загалу протягом тридцяти років.
Композиторка та виконавиця: Валентина Гончарова
Мастеринг: Flaty
Продюсування та компіляція: Саша Цапенко, Дмитро Пруткін так Дмитро Ніколаєнко
Текст: Fergus Clark
Фотографії: Ігор Глазістов
© ℗ Shukai / Валентина Гончарова 2020