DescriptionDetails & specsAttachments
Олександр Юрченко – Записи 1991—2001, Частина 1
Номер в каталозі: Shukai 7
Формат: тираж у 500 примірників
Запланована дата релізу репресу: 02.06.2023
Композитор та виконавець: Олександр Юрченко
Мастеринг: Джузеппе Ієласі
Продюсування та компіляція: Дмитро Ніколаєнко, Дмитро Пруткін та Саша Цапенко
Текст та фото кассет: Влад Яковлєв
Фотографії артиста: Іван Москаленко
© ℗ Shukai / Олександр Юрченко 2023
Олександр Юрченко (1966-2020) – український музикант та ілюстратор. У 1990-х і 2000-х він брав участь у різноманітних київських гуртах, таких як Електрики, Yarn, Blemish, Маленькі Звірята Суфіни та інші, а також відомий своїми спільними роботами зі Світланою Няньо та Катею Чіллі. Юрченко є одним з найбільш яскравих представників української незалежної сцени 90-х, разом з тим, один з найбільш загадкових музикантів українського індепенденту. Олександр був досить приватною людиною, особливо в кінці 2000-х, коли був змушений покинути музику, проте він зосередився на створенні книжкових ілюстрацій та графічних робіт. В 2010-х були вперше видані деякі ранні роботи музиканта, але Юрченко у той час вже переживав важку хворобу. У квітні 2020 року Олександра Борисовича не стало, проте він залишив після себе чималу музичну спадщину.
Його головна робота Лічи До Ста. Симфонія №1була зафіксована у серпні 1994 року. Олександр грав смичком на струнному інструменті власного виробництва, зробленого з довгої дошки, на яку були встановлені гітарний звукознімач та 4 струни. На жаль, інструмент був втрачений у 2000-х, тому можна лише здогадуватися як він виглядав, проте за спогадами самого музиканта він віддалено нагадував цитру. Запис симфонії був здійснений Юрченком вдома, використовуючи гітарні ефекти та переносний касетний магнітофон Ореадна. Олександр налаштував інструмент особливим чином та імпровізував протягом 25 хвилин. Цю дроунову композицію можна порівняти з роботами авангардних композиторів XX ст., зокрема Гленна Бранки, між тим, симфонія до сих пір звучить вражаюче таємничо, і важко повірити, що подібний твір можна було зробити в домашніх умовах у 90-х роках. У ті роки Юрченко не мав змоги офіційно опублікувати свій твір, тому довгий час симфонію чули лише люди з близького оточення музиканта. На початку 2000-х, Олександр вирішив дещо відредагувати оригінальну версію. Була спроба зробити реставрувати запис, доповнивши його звуковими ефектами, щоб зробити звук більш чистим та збалансованим. Робота над цією версія була завершена, проте вона так і залишилася в архіві музиканта. У 2020 році була опублікована оригінальна версія симфонії, проте дороблений музикантом варіант публікується вперше. Intro одна з найбільш таємничих робіт Юрченка, оскільки невідомо коли і де цю композицію було зафіксовано. Проте, є припущення, що це запис початку 90-х, здійснений у часи існування гурту Yarn. Серед ймовірних інструментів, які були використані під час запису можна згадати семплер Casio SK-1 та радянські клавіші.
Merta Zara – це спільний проєкт Юрченка та його дружини Світлани Незнал. Вони здійснили всього одну сесію звукозапису у себе вдома у 1994 році. Олександр грав на власноруч зробленій електровіолі, а Світлана співала та грала на мандоліні. Єдиний зафіксований трек, під назвою Вбрання, був згодом виданий на касетній збірці Сховайся, проте окрім цього вони записали декілька інструментальних композицій, знайдених в касетному архіві Олександра у 2021 році. Юрченко чудово знав та цінував музику народів Центальної Азії, яка вплинула і на його творчість, в тому числі на Merta Zara, де поєдналися традиційні мотиви та мелодизм самого Олександра.
Playbacks for Nianio лягли на плівку у1995 році. Це також домашній запис, протягом якого були зафіксовані інструментальні підклади до спільного альбому зі Світланою Няньо під назвою «Знаєш Як? Розкажи». Більшість записів з цієї сесії були втрачені, проте деякі плейбекі Юрченко зберіг на компакт-касеті. Один з них являє собою 8-хвилинний дроуновий трек, зіграний, скоріш за все, на тому самому струнному інструменті власного виробництва, через звук якого пробивається жіночий голос. На іншій речі у якості супроводу виступила дзиґа, яку Олександр «прогнав» через гітарні ефекти. Хоч ці записи і були зафіксовані саме як підклади, на які згодом накладалися додаткові партії, їх варто розцінювати саме як сольні роботи музиканта. Сольні роботи Олександра Юрченка, зразку 1994-1995 років, цікаві насамперед своїми звуковими експериментами та пошуками нових шляхів для вираження творчої думки і дають можливість ще глибше пізнати експериментальну сцену України 90-х, яка залишила після себе чимало артефактів, один з яких перед вами.
Номер в каталозі: Shukai 7
Формат: тираж у 500 примірників
Запланована дата релізу репресу: 02.06.2023
Композитор та виконавець: Олександр Юрченко
Мастеринг: Джузеппе Ієласі
Продюсування та компіляція: Дмитро Ніколаєнко, Дмитро Пруткін та Саша Цапенко
Текст та фото кассет: Влад Яковлєв
Фотографії артиста: Іван Москаленко
© ℗ Shukai / Олександр Юрченко 2023
Олександр Юрченко (1966-2020) – український музикант та ілюстратор. У 1990-х і 2000-х він брав участь у різноманітних київських гуртах, таких як Електрики, Yarn, Blemish, Маленькі Звірята Суфіни та інші, а також відомий своїми спільними роботами зі Світланою Няньо та Катею Чіллі. Юрченко є одним з найбільш яскравих представників української незалежної сцени 90-х, разом з тим, один з найбільш загадкових музикантів українського індепенденту. Олександр був досить приватною людиною, особливо в кінці 2000-х, коли був змушений покинути музику, проте він зосередився на створенні книжкових ілюстрацій та графічних робіт. В 2010-х були вперше видані деякі ранні роботи музиканта, але Юрченко у той час вже переживав важку хворобу. У квітні 2020 року Олександра Борисовича не стало, проте він залишив після себе чималу музичну спадщину.
Його головна робота Лічи До Ста. Симфонія №1була зафіксована у серпні 1994 року. Олександр грав смичком на струнному інструменті власного виробництва, зробленого з довгої дошки, на яку були встановлені гітарний звукознімач та 4 струни. На жаль, інструмент був втрачений у 2000-х, тому можна лише здогадуватися як він виглядав, проте за спогадами самого музиканта він віддалено нагадував цитру. Запис симфонії був здійснений Юрченком вдома, використовуючи гітарні ефекти та переносний касетний магнітофон Ореадна. Олександр налаштував інструмент особливим чином та імпровізував протягом 25 хвилин. Цю дроунову композицію можна порівняти з роботами авангардних композиторів XX ст., зокрема Гленна Бранки, між тим, симфонія до сих пір звучить вражаюче таємничо, і важко повірити, що подібний твір можна було зробити в домашніх умовах у 90-х роках. У ті роки Юрченко не мав змоги офіційно опублікувати свій твір, тому довгий час симфонію чули лише люди з близького оточення музиканта. На початку 2000-х, Олександр вирішив дещо відредагувати оригінальну версію. Була спроба зробити реставрувати запис, доповнивши його звуковими ефектами, щоб зробити звук більш чистим та збалансованим. Робота над цією версія була завершена, проте вона так і залишилася в архіві музиканта. У 2020 році була опублікована оригінальна версія симфонії, проте дороблений музикантом варіант публікується вперше. Intro одна з найбільш таємничих робіт Юрченка, оскільки невідомо коли і де цю композицію було зафіксовано. Проте, є припущення, що це запис початку 90-х, здійснений у часи існування гурту Yarn. Серед ймовірних інструментів, які були використані під час запису можна згадати семплер Casio SK-1 та радянські клавіші.
Merta Zara – це спільний проєкт Юрченка та його дружини Світлани Незнал. Вони здійснили всього одну сесію звукозапису у себе вдома у 1994 році. Олександр грав на власноруч зробленій електровіолі, а Світлана співала та грала на мандоліні. Єдиний зафіксований трек, під назвою Вбрання, був згодом виданий на касетній збірці Сховайся, проте окрім цього вони записали декілька інструментальних композицій, знайдених в касетному архіві Олександра у 2021 році. Юрченко чудово знав та цінував музику народів Центальної Азії, яка вплинула і на його творчість, в тому числі на Merta Zara, де поєдналися традиційні мотиви та мелодизм самого Олександра.
Playbacks for Nianio лягли на плівку у1995 році. Це також домашній запис, протягом якого були зафіксовані інструментальні підклади до спільного альбому зі Світланою Няньо під назвою «Знаєш Як? Розкажи». Більшість записів з цієї сесії були втрачені, проте деякі плейбекі Юрченко зберіг на компакт-касеті. Один з них являє собою 8-хвилинний дроуновий трек, зіграний, скоріш за все, на тому самому струнному інструменті власного виробництва, через звук якого пробивається жіночий голос. На іншій речі у якості супроводу виступила дзиґа, яку Олександр «прогнав» через гітарні ефекти. Хоч ці записи і були зафіксовані саме як підклади, на які згодом накладалися додаткові партії, їх варто розцінювати саме як сольні роботи музиканта. Сольні роботи Олександра Юрченка, зразку 1994-1995 років, цікаві насамперед своїми звуковими експериментами та пошуками нових шляхів для вираження творчої думки і дають можливість ще глибше пізнати експериментальну сцену України 90-х, яка залишила після себе чимало артефактів, один з яких перед вами.